7 привычек родителей, которые мешают детям становиться лидером

Автор статьи: Kathy Caprino

7 вредных привычках родителей, которые мешают их детям становиться лидерами – собственной жизни и всемирных предприятий:

1. Мы не позволяем нашим детям рисковать

Мы живем в мире, который предупреждает нас об опасности на каждом шагу. И мы делаем все возможное, чтобы защитить наших детей. В конце концов, это наша работа. Мы изолируем их от здорового рискованного поведения, и это оказывает на них обратный эффект.

Психологи в Европе обнаружили, что у детей, которые не играют на улице и никогда не счесывали коленки об асфальт, развивается бесчисленное количество фобий. Ребенку нужно пару раз упасть, чтобы понять, что это нормально. Подростку нужно расстаться с парнем или девушкой, чтобы научиться ценить эмоциональную зрелость, которая необходима для длительных отношений.

Если родители будут полностью исключать риск из жизни своих детей, очень скоро мы увидим в наших подрастающих лидерах высокомерие и низкую самооценку.

2. Мы слишком быстро приходим на помощь

У современного поколения молодых людей не развиваются определенные жизненные навыки, которые получали дети 30 лет назад, потому что взрослые все время вмешиваются и решают проблемы за них.

Когда мы слишком быстро приходим на выручку и злоупотребляем «помощью», мы отнимаем у своих детей возможность научиться ориентироваться в трудных ситуациях и самостоятельно решать свои проблемы.

Такое воспитание зачастую упускает основной принцип лидерства – умение решать задачи без посторонней помощи. Рано или поздно дети привыкают к тому, что их спасают: «Если у меня ничего не получится, взрослый мне поможет и исправит все последствия моего проступка». В реальности, мир работает совсем не так, и это не позволяет нашим детям стать компетентными взрослыми.

3. Мы слишком легко приходим в восторг

Идея важности самооценки начала обсуждаться еще с тех времен, когда Бейби-Бумеры были детьми, но закрепилась в школьной системе только в 1980-х годах. Пойдите на любую игру бейсбольной лиги и Вы увидите, что все вокруг победители.

Идея «ты всегда победитель» заставляет наших детей чувствовать себя особенными. Но исследования показывают, что этот метод вызывает неожиданные последствия. Со временем дети понимают, что только папа и мама считают их гениальными. И больше никто. Они начинают сомневаться в объективности своих родителей.

Эта сиюминутная поддержка радует, но она далека от реальности. Когда мы все время восторгаемся и не обращаем внимания на плохое поведение, мы учим детей жульничать, преувеличивать и избегать трудностей жизни.

4. Мы поддаемся угрызениям совести

Ваш ребенок не должен любить Вас каждую минуту. Дети могут пережить разочарование, но они не смогут справиться, если Вы их разбалуете. Поэтому не бойтесь говорить “нет” или “не сейчас”. Пусть они учатся бороться за то, что ценят и что им действительно нужно.

Родители часто поощряют своих детей подарками. Особенно трудно тем, у кого детей несколько. Когда ребенок в чем-то преуспевает, нам кажется несправедливым награждать только одного. Это нереалистично. Более того, мы теряем возможность показать нашим детям, что успех зависит от их собственных действий и хороших поступков.

Но будьте осторожны – не приучайте детей к тому, что хорошие оценки будут всегда вознаграждаться походом по магазинам. Если Вы будете строить ваши отношения на материальных вознаграждениях, Ваши дети не будут испытывать ни внутренней мотивации, ни безусловной любви к Вам.

5. Мы не делимся своими ошибками

Рано или поздно здоровые подростки захотят расправить крылья и испытать жизнь на собственном опыте. Мы, как взрослые, должны поддерживать это стремление, но это не значит, что мы не можем помогать им найти нужное направление.

Делитесь с ними ошибками, которые Вы совершали в их возрасте, таким образом, чтобы они могли научиться делать правильный выбор. Избегайте негативных «уроков», касающихся курения, алкоголя, наркотиков и т.п.

Дети должны быть готовы столкнуться с падениями и последствиями собственных решений. Поделитесь с ними тем, что Вы чувствовали, когда сталкивались с подобными ситуациями, что двигало Вашими действиями, и какие уроки Вы из этого усвоили. Мы не можем стать единственными, кто оказывает влияние на наших детей, но мы можем оказывать самое позитивное влияние.

6. Мы принимаем интеллект, одаренность и влияние за зрелость

Интеллект часто используется, как мера зрелости ребенка. Вследствие этого многие родители считают, что умный ребенок готов к любым жизненным обстоятельствам. Это не так.

Некоторые профессиональные спортсмены и голливудские звезды обладают невероятным талантом, но все равно оказываются в центре общественных скандалов. Даже если ребенок одарен в одной из областей жизни, это не значит, что он хорош во всем.

7. Мы не практикуем то, что проповедуем

Как родители, мы обязаны служить образцом жизни, которой мы хотим для наших детей, чтобы помочь им развивать характер и научить их отвечать за свои слова и действия. Будучи главой дома, можно начать с того, чтобы всегда говорить правду – «ложь во спасение» всегда выходит на поверхность и медленно разрушает характер. Понаблюдайте за собой в процессе принятия небольших этических решений, которые могут заметить другие, потому что Ваши дети тоже их заметят.

Если Вы никогда не «срезаете углы», они будут знать, что для них это тоже непозволительно. Покажите своим детям, что значит работать самоотверженно и с удовольствием. Ищите способы делать людей и места лучше, и Ваши дети заметят это и будут делать то же самое.


Позашкільна робота користь для дитини?654556554

_DSC0839_

Позашкільна робота є необхідною складовою виховання гармонійної особистості. Вона дає змогу дітям, які мають багато невитраченої енергії та часу, не бездумно вештатися вулицями, а розвивати свої здібності у різних видах творчої діяльності. Отримані вміння та навики можуть знадобитися їм у дорослому житті і стати основою під час вибору майбутньої професії.

IMG_0458   Вашій дитині у житті може знадобитись будь-що: вміння малювати, грати на музичному інструменті, танцювати і співати, шити і вишивати, напинати намет і варити обід на вогнищі тощо. Школа цьому не навчає. Вона дає лише інтелектуальні знання і досвід колективної взаємодії у рамках одного соціуму. На думку психологів, вже після двох років шкільного навчання у дитини майже немає шансів проявити себе в іншій, відмінній від звичної, для неї ролі й змінити стереотип сприйняття колективом однокласників. 
P1010019_

Тоді як гуртки, гарантуючи спілкування у групі однолітків, дозволяють розширити соціальні рамки для дитини, дають їй можливість відчути себе і лідером, і звичайним членом групи, й навіть аутсайдером, вибрати для себе той стиль і статус, завдяки яким вона почуватиметься найкомфортніше.

_DSC0826

Позашкільний розвиток має ґрунтуватися на запитах дітей і їхніх батьків. На першому місці мають бути інтереси дітей, їх зацікавленість певним видом творчої діяльності. Якщо батьки віддають дитину до гуртків, керуючись цим принципом, то таку ситуацію ми називаємо благополучною, бо: дитина відвідує гурток із задоволенням, вона почувається успішною, у неї зростають самооцінка і впевненість у власних можливостях; 

_076_ поліпшуються шанси дитини на подальший особистісний розвиток, з’являються нові життєві перспективи; батьки отримують відчуття безпеки, додаткові підстави для гордощів, можливість творчо реалізуватися у своїй дитині і вільний час на особисте життя без докорів сумління.
Уявімо на мить, що дитина нічим не зайнята, окрім школи…
      Вузьке коло спілкування і пошуки чогось цікавого ведуть її на вулицю. А там вже чекають новоявлені релігійні секти, ігрові автомати, нічні клуби і неформальні молодіжні угруповання. Вони готові запропонувати підліткам власну філософію, навчити епатажної поведінки, перевдягнути їх в «уніформу приналежності» до групи; покажуть, яку дозу «легких» наркотиків треба вжити для куражу. І тоді ваш підліток обов’язково відчує себе комусь потрібним і цікавим, його час буде наповнений змістом. Але яким?! І чи сподобається вам, батькам, такий зміст? 
     Якщо сподобається – продовжуйте бути зайнятими настільки, щоб не знати, чим живе й цікавиться ваша дитина, продовжуйте й далі економити кошти і час на гуртках, продовжуйте мовчки спостерігати, як поглинає вашу дитину неформальне спілкування в Інтернеті та зменшуються її шанси на соціально здорове життя.
     Якщо ж таке дозвілля дитини вам не до вподоби, поцікавтесь у сусідів або в районному відділі освіти, які позашкільні установи є найближчими до вашого помешкання; які гуртки пропонує дітям школа. Обговоріть з дитиною, що її цікавить і як це може знадобитись у майбутньому житті. Можливо, треба буде відвідати по одному заняттю у кількох гуртках, щоб визначити коло дитячих зацікавлень і батьківських можливостей.

ЛІНИВА ДИТИНА

У вашої дитини розсіяна увага, вона ні до чого не здібна, не викликає радість будь-яке завдання? Не засмучуйтесь.

1323763377

Якщо небажання працювати або неохоче відношення до роботи у школяра повторюється часто, так як би закріплення, стали показниками для нього, ми говоримо, що цей школяр лінивий. К. Ушинський в книзі “Людина як предмет виховання”, і в інших творах показав, що мотив до діяльності – потреба людини, що в творчій праці є людське щастя.

1259507209_2408517_3c6c1fa7


Лінивість школяра, як відсутність працелюбства не дає йому можливість відчути людське щастя, заважає йому пережити радість праці, збіднює його особистість, можливості в майбутньому, коли він залишить  стіни школи і вступить в самостійне життя. 

Щоб боротися з лінивістю школярів, треба добре розібратися в різних формах і проявах цього недоліка.

Інколи батьки неправильно пояснюють лінивість небажання і разом з тим невміння дитини працювати, які насправді пов’язані з його хворобливим станом і частковим ослабленням працелюбства.

Якщо школяр неохоче відноситься до всіх занять, до фізичної праці, цього школяра ми можемо називати лінивцем.

Такі діти всіляко уникають праці. А якщо і бувають вимушені її виконувати, відносяться до неї, як до неприємного обов’язку, від якої намагаються  по можливості звільнитися. Дуже часто школярі лінуються тільки на заняттях по окремим предметам або виконують якесь доручення. Діти не народжуються лінивими, і коли говорять, що син або дочка ліниві “в тата ” або “в маму ”, то справа тут не в спадковості, а в батьках, в умовах виховання. Лінивість дітей народжується відсутністю в сім’ї трудової обстановки, або  – розжалуванням дітей в сім’ї. Інколи школярі починають неохоче відноситися до уроків, тому що вдома для цих уроків не створені необхідні умови. 

Боротьба з лінивістю, окремих школярів особливо затрудняється в тих випадках, коли у батьків немає впевненості в тому, що вони в стані перевиховати ліниву дитину. В таких випадках батькам необхідно об’єднати свої зусилля з зусиллями педагогів.

Увага необхідна для успішного навчання і праці, для дисциплінованої поведінки.

Відомий  російський педагог К. Д. Ушинський порівнював  увагу з дверима всвідомість дитини. Якщо ці двері закриті, якщо дитина неуважна, вона не засвоїть навчального матеріалу.

Деяким школярам тяжко зорієнтуватись на чому-небудь довгий час, увага у них нестійка, вони часто відволікаються, таких дітей ми називаємо розсіяними. 

Пасивність буває і тимчасовим станом дітей, наприклад: після перенесених хвороб, і в результаті сильної втоми, пережитих невдач. Деяким пасивним дітям властива невпевненість в собі, навіть боязкість. Батьки ж іноді, замість того, щоб нав’язувати дітям віру в свої сили, навпаки, посилюють її, звинувачуючи дітей в невмінні працювати, в відсутності у них здібностей. Батьки повинні укріпити здоров’я і фізично розвивати дітей, що необхідно і для виховання у них активності, впевненості в собі, бадьорості і оптимізму. Дітей здорових, та невстигаючих треба приваблювати до систематичної посиленої для них праці, давати їм доручення, старання, щоб вони можливо більш знаходились в колективі. В вихованні навиків культурної поведінки у таких дітей входить виховання акуратності, зібраності, організованості. Формуванню цих якостей сприяє строге виконання режиму дня. Неакуратність школярів проявляється в усьому, навіть в їх зовнішності.      

Під час роботи з дітьми потрібно  якимось чином  заохочувати дітей  до  навчання,   стимулювати   навчання.   Засобів стимулювання існує багато —  це  підбір  різних заходів, за допомогою яких у дітей був би  присутній  інтерес  до  навчання, щоб з радістю йшли до школи. Засоби є різні, наприклад:

3177_big_9_

1) Переходити з дітьми на “контакти”;

2) Критикувати співпереживаючи;

3) Звертатися до самолюбства;

4) Схвалювати успіхи дитини;

5) Опиратися на бажання учнів;

6) Враховувати їх інтереси та наміри.

   Важливим етапом є  підготовка  до  урока.  Вона  повинна  бути  цікавою. Потрібно  побільше  давати  дитині  висловлюватись  на   уроці.   На   уроці обов'язково повинна бути присутня наочність.

   Під час підготовки  до  уроку  необхідно  враховувати  також  психолого-педагогічні аспекти. Отже вибір стимулу, за яким  потрібно  навчатись  —  це дуже важкий процес, з яким не завжди впорається  і  доросла  людина,  а  тим більше учень. 

b9c7fab6e5f5

Ми йдемо до школи!

   З яким почуттям ви промовляєте ці слова?

З ностальгією, що як швидко летять роки чи з гордістю (який дорослий),чи з надією (стане самостійним, серйозним), чи з насторогою (готова дитина до школи?).

Що можуть зробити батьки щоб полегшити цей шлях?

  • Здоров’я. Батьки мають виявити та допомогти подолати дитині поганий настрій та самопочуття. Зверніть особливу увагу на осанку, зір, кишечник. Це допоможе майбутньому першокласнику, додасть резерв сил, бадьорості та гарного настрою.
  • Інтелект. Уміння писати, читати не є обов’язковим для першокласника. А готовність до оволодіння цими навичками - потрібна.
  • Воля. Хочу і потрібно – це уміння розрізняти поняття формується зазвичай в 6-7 років. Цей психологічний процес називається - саморегуляцією і проявляється у подоланні страху або в небажанні, або у витримці (біль, неприємностей) у виконанні доручень дорослого, навіть якщо дитина не хоче, у контролі власних рухів. Дитина вчиться приймати мету, реалізовувати її та оцінювати результат.
  • Емоції. В цьому віці закладається тонка структура емоційної сфери, що називається мораль. Дитина вчиться орієнтуватися в своїх вчинках та поведінці інших людей, вчиться внутрішньому самоконтролю та самооцінці. Проте вимагати від них зрілого альтруїзму та відповідальності ще зарано, проте підтримати потрібно. Тому розвивайте довірливе та безкорисне емоційно позитивне спілкування з дитиною.
  • Соціум. Важливим є те наскільки легко дитина увійде в колектив, налагодить контакти з новими друзями.
  • Особистість. Під особистісною сферою розуміють неповторну, унікальну індивідуальність дитини – її характер, темп розвитку, швидкість пізнання світу та взаємини з людьми.
P4180470

Труднощі, які пов’язані із вступом дитини у школу.

Початок шкільного життя – це початок особливої учбової діяльності, яка вимагає від дитини і значного розумового напруження, і великої фізичної випривалості. Як показують дослідження, складність учбової діяльності і незвичність переживань часто викликають нові, неочікувані властивості, наприклад, гальмівну реакцію у рухливих і збудливих дітей і, навпаки, роблять збудливими спокійних і врівноважених. 

Чому це відбувається? 


Як тільки дитина переступила поріг класу, вона стала школярем. З цього часу гра поступово втрачає провідну роль у її житті, хоча і продовжує займати у ньому важливе місце. Змінюється зміст життя дитини. У дитячому садочку увесь день був заповнений цікавою і захоплюючою діяльністю (більше малювали, ліпили, гралися, прогулювались, вільно вибирали гру і товаришів). Зміст шкільного життя на перших порах є дуже одноманітним.

Для першого етапу шкільного життя характерно те, що дитина підкоряється новим вимогам вчителя, який регулює її поведінку у класі та вдома, а також починає цікавитися змістом самих навчальних предметів. Безболісне проходження дитиною цього етапу свідчить про хорошу готовність до шкільних занять. Але далеко не всі діти виявляють таку готовність. Великий відсоток з них переживає ті чи інші труднощі і не одразу включаються у шкільне життя. 

286k_29

Найчастіше зустрічають три види труднощів.

Перший пов’язаний з особливостями нового шкільного режиму (потрібно вранці вставати, неможна пропускати занять, на уроках потрібно сидіти спокійно, потрібно виконувати домашні завдання, виконувати шкільні правила, слідкувати за чистотою зошитів і книжок, наявністю шкільного приладдя) . 

Без виробленої звички у дитини виявляється надмірна втома, зриви у навчальній роботі, пропуск режимних моментів. Тому вчителю і батькам потрібно зрозуміло і чітко виражати нові вимоги до життя дитини, потрібно контролювати їх виконання, використовувати заохочення і враховувати індивідуальні особливості дитини.

Другий тип труднощів випливає із характеру взаємовідносин із вчителем, із товаришами з класу, у сім’ї. Для дитини, яка відвідувала дитячий садок, вихователька була найближчою після мами людиною, її заступником впродовж цілого дня. Звичайно, взаємовідносини з нею відрізнялися більшою розкутістю, сердечністю, у порівнянні з вчителем. Попри усю можливу привітність, доброту вчитель виступає як авторитетний і строгий наставник, який висуває певні правила поведінки і не дозволяє відхилятися від них. Досвідчений вчитель висуває однакові вимоги до усіх дітей, при цьому уважно спостерігає за індивідуальними особливостями виконання цих вимог різними дітьми. Тоді він зможе слабших заохочувати за працьовитість, сильних присадити за надмірну самовпевненість. 

286k_3108

Часто першокласник розгублюється у новому оточенні, не одразу може познайомитись з дітьми, почувається самотнім. Важлива мета виховної роботи в перші місяці перебування дитини в школі – привити відчуття того, що клас, школа – це не чужа їй група людей, а доброзичливий і чутливий колектив однолітків, молодших і старших товаришів. 

Шановні батьки, любіть своїх дітей і допомагайте їм, а шкільна  соціально - психологічна служба завжди готова допомогти Вам!

 
м. Київ
03187, вул. Академіка Заболотного, 6-А
+38(044) 522-39-44, +38(044) 522-39-32
e-mail: sch286@ukr.net
Підписатися на новини

0

Всі права захищено СЗШ №286 м. Київ 2013

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов